Здобувач вважає, що сутність прав національних меншин слід визначати як особливі права, певна форма позитивних дій, спрямованих на те, щоб меншини мали можливість зберегти свої національні ознаки, особливості та традиції, причому права національних меншин є так само важливі для забезпечення рівного поводження, як і недискримінація. Вперше про „меншину в меншині” згадано в широко відомій Рекомендації 1201 Парламентської Асамблеї Ради Європи 1993 року стосовно прав національних меншин. Ця рекомендація містить, зокрема, проект Додаткового протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У статті 13, розділ four, сказано, що таке визначення стосується тих осіб, які належать до титульного етносу або етнічної більшості певної країни, але проживають в місцях компактного поселення національної меншини цієї країни або складають меншість населення адміністративно-територіальної одиниці чи регіону. Тобто такі особи, що є формально представниками більшості (в масштабах країни), насправді в окремих частинах цієї ж самої країни часто відчувають усі незручності й певну правову незахищеність, притаманну ситуаціям національних меншин. Вищезгадана стаття чітко наголошує, що в таких випадках до „меншин в меншині” мають бути застосовані всі механізми й правові норми захисту, розроблені для національних меншин.

Водночас українська нація розглядається ними як поліетнічна. Тому в проекті Концепції містяться застереження щодо спроб перетворити означений процес на етнокультурну уніфікацію громадян України шляхом асиміляції; усунення намагань з боку державних органів обмежитися забезпеченням індивідуальних потреб, ігноруючи групові вимоги, паритетності між індивідуальними та колективними правами. До переваг проекту Концепції варто віднести те, що до механізмів реалізації державної етнонаціональної політики було включено перелік дій з її наукового забезпечення. У заяві, про яку йдеться у ч. 2, міністр у справах релігійних віросповідань, етнічних і національних меншин вказує кандидатів на членів Спільної Комісії осіб, кандидатури яких подані органами про які йдеться у ч.

Оскільки ж Конституцією гарантована рівність прав, зокрема осіб, що належать до національних меншин, навряд чи з огляду на „юридичну чистоту” можна вважати положення цієї Рекомендації такими, що розповсюджуються тільки на румунську меншину і не стосуються інших. Хоча конкретні правові наслідки статті thirteen, п.1 двосторонньої міждержавної угоди України з Румунією, можливо, потребують більш детальної юридичної експертизи, цілком логічним було б також використання того визначення і набору критеріїв належності до „національних меншин”, які містяться саме в цьому документі. Прояв поваги до прав в області освіти осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних і мовним меншинам, а також до корінних народів, причому це також має знаходити своє відображення у навчальних програмах і методах, які в тому, яким чином організується освіта. Міністр у справах релігійних віросповідань, етнічних і національних меншин повідомляє органи, про які йдеться у ч.

Закон руйнує громадський договір між Україною як державою та національними меншинами, громадянами України. Такий суспільний договір був укладений з боку держави у ДЕКЛАРАЦІЯХ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ УКРАЇНИ, що була прийнята Верховною Радою України 1 листопада 1991 року. З боку національних меншин суспільний договір був підтверджений голосуванням за незалежність України 1 грудня 1991 року. Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об’єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав. Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати „по батькові”, мають право записувати в паспорті лише ім’я та прізвище, а у свідоцтві про народження – ім’я батька і матері.

Заохочення мовної різноманітності – при збереженні поваги до рідної мови – на всіх рівнях освіти; включення за необхідності у процес навчання традиційних педагогічних підходів з метою збереження і оптимізації властивих тій чи іншій культурі методів комунікації і передачі знань. 5) вчиняє заходи щодо збереження та розвитку мови, про які йдеться у ст. 9) Органи місцевого самоврядування можуть отримувати цільові дотації з державного бюджету, для реалізації завдань спрямованих на реалізацію цілей, про які йдеться у ч. 8) Загальна квота дотацій на фінансування інвестицій, про які йдеться у ч. 2, що походять не з бюджету Європейського Союзу не може бути вища від 90% запланованої у кошторисі суми інвестицій. У гміні внесеній до Державного Реєстру працівникам органу гміни, у допоміжних органах гміни, в органах гміни та бюджетних закладах, може бути призначено додаток до винагороди працівника, за знання допоміжної мови, обов’язкової на території гміни.

Україна Не Проти Угорської Допомоги Закарпаттю, Якщо Її Погоджуватимуть Із Києвом

Чи як це було вчинено з кримськими татарами, з чеченцями, з іншими не такими чисельними народами. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков оприлюднив заяву щодо публікації відео із погрозами на адресу українських громадян угорського походження та пообіцяв жорстко карати провокаторів та екстремістів. За фактом погроз українцям угорського походження розпочато кримінальне провадження за ч.

Стаття 12

Рекомендуємо переглянути державні стандарти та вимоги ЗНО з української мови та літератури для випускників шкіл з мовами навчання національних меншин, які бажають продовжувати навчання не на спеціальності «українська філологія», з урахуванням того, що українська мова та література для них не є рідною мовою, щоб був дотриманий принцип рівності. Компетентність знання української мови потрібно перевіряти за міжнародними стандартами перевірки знань другої мови, як це робиться у випадку інших мов, з яких організовує тестові випробування УЦОЯЗ. Диференційований підхід до ЗНО було би доцільно запровадити для всіх випускників, адже на Закарпатті у 2017 році з 234 шкіл з українською мовою навчання у 108 школах 30% випускників не склали ЗНО з української мови та літератури. Події останніх днів показали справжнє ставлення влади до українських нацменшин. Ми протестували, зібрали понад шістдесят чотири тисячі підписів, просили проконсультуватися з нами, проте так і не були почуті. Тоді, беручи до уваги міжнародні протести, міністр освіти і науки України Л.Гриневич неодноразово обіцяла приїхати на Закарпаття та вислухати національні меншини, проте так і не приїхала.

Стаття 20

Чинний закон про національні меншини, який діє в Україні, морально застарів і не відповідає міжнародним нормам, тому ініціатива Президента Володимира Зеленського про ухвалення нового законопроєкту про національні спільноти є своєчасною. Цей закон було ухвалено тоді, коли європейські країни відкрили перед нами свої кордони та запровадили безвізовий режим для громадян України; коли набрала чинності угода, яка включала гарантії захисту меншин. Українська держава гарантує всім національностям пра­ва на збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов’язок ство­рювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур. Пам’ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом. Держава відіграє важливу роль у забезпеченні права на освіту для всіх, особливо найбільш вразливих груп суспільства, таких як меншини і корінні народи. Ліквідувати прогалини в доступі до базової освіти, що виникають по причині гендерних, вікових, соціальних, сімейних, культурних, етнічних і мовних відмінностей, а також в результаті географічної віддаленості.

У вересні 2008 доопрацьований законопроект під назвою «Стратегія державної етнонаціональної політики» внесено на розгляд Верховної Ради України. Правовий статус національних меншин в Україні регулюється Конституцією України від 28 червня 1996 р., Декларацією прав національностей України та законом «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. Держава гарантує всім народам право на збереження їх традиційного розселення і забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур. Правовий статус національних меншин в Україні регулюється Конституцією, Декларацією прав національностей України та законом «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р.

До проблем теоретичного плану, серед інших, належать невирішеність питання визначення поняття національних меншин у загальноприйнятий спосіб та проблема права на самовизначення цих груп людей. На сьогодні досить проблемним та актуальним є питання дискримінації меншин за національною, мовною чи релігійною ознакою. Зокрема, це пов’язано з тим, що поняття «дискримінація» дзензелівка та її правова природа інтерпретується неоднаково у різних правових системах та міжнародних актах. Юридично, всі цивілізовані країни, в тому числі й Україна, повинні дотримуватись положень Конституції та виконувати міжнародні зобов’язання, які гарантують рівні права, заборону дискримінації особи від їх етнічного походження, релігії чи мови.